Василь Симоненко вірш “Я (Він дивився на мене тупо)” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша
19:05, 26 Жовтня 2022

Василь Симоненко вірш “Я (Він дивився на мене тупо)” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша


Василь Симоненко вірш “Я (Він дивився на мене тупо)” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша

Василь Симоненко вірш "Я (Він дивився на мене тупо)" - читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша

Василь Симоненко вірш “Я (Він дивився на мене тупо)” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.

У кожного “Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних “я”,
А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони “я”.

Аналіз вірша

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: громадянська

Рік написання: 1962

Мотив (тема) : сповідь ліричного героя про своє власне «я», протест проти диктатури

Провідний мотив: самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність, самоцінність і неповторність

Ідея:  уславлення неповторності кожної людської особистості та засудження авторитарності

Головна думка: «Ми — це не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних»

Художні засоби

Епітети: «очицями, повними блекоти», «дивився тупо», «гримів одержимо і люто», «лице рябе», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «гримаєш грізно», «океанна вселюдська сім’я»

Метафори: «уявляєш пупом», «кривилося гнівом лице», «не стала навколішки… гордість», «тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів»

Гіпербола: «він гримів …»

Порівняння: «безліч таких, як ти», «безліч таких, як я»

Інверсія: «І кривилося гнівом лице рябе», «Не стала навколішки гордість моя»

Повтори:  «тих поважають …, хто поважає»

Повтори (анафора): «На світі безліч таких…», «Ми …»

Метонімія: «бо в кожного “Я” (людини) є своє ім’я».

Антитеза (протиставлення): «На світі безліч таких, як я, та я, їй-Богу, один»,  «ми — не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних»

Частина фразеологізмів: «уявляєш пупом», «ладен був розіпнути», «не стала навколішки»

Поетичні афоризми: «Не стала навколішки гордість моя», «Бо в кожного “Я” є своє ім’я», «Ми — це не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних», «І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони “я”».

Образи-символи:

очі – дзеркало душі;

очиці – душевна темрява;

повної блекоти — отруйна ненависть;

пуп (землі) – самовпевненість, зарозумілість та егоїзм;

бути розіпнутим – піти на страждання за переконання, віру;

отара хвилин – плинність часу;

«я» – особистість;

безліч всесвітів – людська особистість як центр Всесвіту, багатий внутрішній світ;

в лоні народу – національна самосвідомість.

Кількість строф: п’ять

Вид строфи: катрен

Віршовий розмір: за основним чергуванням дактиль   (—UU)

Римування:  перехресне (АБАБ)

Ліричний герой – це особистість, а його «я» є горде, безкомпромісне та гідне звання людини.

У першій строфі «…дарма ти себе уявляєш пупом, на світі безліч таких, як ти» зрозуміло, що йдеться про представника влади, а вона прагнула бачити людей однорідною «сірою масою».

Тому будь-яке інакомислення завжди жорстко придушувалося: «він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю себе».

Ліричний герой є серед тих особистостей, які протистоять авторитарній машині: «не стала навколішки гордість моя».

І його, як інших однодумців, не залякати, адже ліричний герой усвідомлює, що людина не є бездумним «гвинтиком» владної машини, бо вона – це цілий світ, неповторна особистість: «ми — це не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних».

В останній строфі ліричний герой підказує, що саме «всесвіти різні» утворюють народ у вселюдській сім’ї. Він переконаний, що відкриття самоцінності своєї душі ї гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Тому закликає навчитися поважати себе, адже «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я».

Духовно-естетична цінність вірша – емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», насиченість поезії влучними висловами.

Духовно-естетична цінність вірша – емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», насиченість поезії влучними висловами.

Аудіо-версія (живий голос поета)

Джерела

(Visited 1 361 times, 1 visits today)

Про автора: Olexandra


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2024 Mova i literatura
Дизайн і підтримка: GoodwinPress.ru