Леся Українка "Стояла я і слухала весну..." - читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

Леся Українка “Стояла я і слухала весну…” – читати повністю твір, слухати онлайн аудіо-версію, короткий аналіз вірша.

Леся Українка “Стояла я і слухала весну…” – читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Аналіз вірша

Присвячено С.Мержинському

Рік написання – 1895

Збірка «Думи і мрії»,цикл «Мелодії»

Жанр “Стояла я і слухала весну”: Пейзажна лірика
Ідея “Стояла я і слухала весну”: возвеличення почуття кохання,що дає людині радість,мрію,надію;уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи .
Тема “Стояла я і слухала весну”: Зображення весняного відродження природи, сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: суміжне
Рима: чоловіча
Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія. Метафори: слухала весну, Весна мені багато говорила, співали мрії. Епітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо. Дієслівний ряд: стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла – передає мінливість світлих почуттів героїні.
Сюжет: Показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя.
Композиція: Восьмивірш,що складається з двох катренів.

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом

Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику.

Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань.

Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.