Василь Симоненко "Задивляюсь у твої зіниці..." - читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша

Василь Симоненко “Задивляюсь у твої зіниці…” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…

Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Аудіо-версія (живий голос поета)

Аналіз вірша

Літературний рід: патріотична лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Віршовий розмір: шестистопний ямб.

Тема: роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини.

Ідея: возвеличення любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє.

Художньо-стильові особливості: вірш написано у формі монологу ліричного героя.Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури.

Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає “недругами”, “чортами”. У творі зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає “матір’ю”, “молитвою”, “віковою розпукою”.

Художні засоби, стилістичні фігури:

Епітети: “червоні блискавиці”, “мамо, горда і вродлива”, “святе синівське право”, “дні занадто куці та малі”, “зіниці голубі, тривожні”, “розпука вікова”, “хмари бурякові”, “священне знамено” — змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;
метафори: “пливе за роком рік”, “перли в душі сію”, “мовчать Америки й Росії”, “чорти живуть на небі”, “палають хмари”, “сичать образи”;
порівняння: “зіниці голубі, тривожні, ніби рань”; звертання: “Україно!”, “недруги лукаві”, “друзі”, “нене”;
гіпербола “битви споконвічний грюк” створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;
риторичне запитання: “Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?”;
риторичні оклики: “Ти для мене диво!”, “Одійдіте, недруги лукаві!”, “Друзі, зачекайте на путі!”, “Чуєш — битви споконвічний грюк!”;
літота “Я проллюся крапелькою крові” передає думку про те, що кожен з нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.