Леся Українка "Як дитиною, бувало..." - читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

Леся Українка “Як дитиною, бувало…” – читати повністю твір, слухати онлайн аудіо версію, короткий аналіз вірша.

Леся Українка “Як дитиною, бувало…” – читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

“Що, болить?” – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

2.02.1897

Аналіз твору

Головна риса ліричної героїні вірша (як і самої авторки) — гордість, велика сила духу. Сльози вона вважає слабкістю. Але проходить час, і героїня потрапляє в зовсім іншу ситуацію, протилежну. Коли їй хочеться посміятися над кимось, висміяти якісь вади, вона боїться образити людину й плаче, “щоб не сміятись”.

Рік написання – 1897
Жанр – вірш
Тема “Як дитиною бувало”: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.
Ідея “Як дитиною бувало”: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою.
Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.

Художні засоби “Як дитиною бувало”
• риторичне запитання: «Що болить?»;

• метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма», «зброї сміху… піддаватись»;

• епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна», “малою горда”, “вставала тихо”, “безпощадній зброї”; “давню гордість”.

• повтори: от-от.

• антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».

Леся Українка майже все життя змагалася з сильною хворобою, тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах вірш “як дитиною бувало…” яскравий цьому приклад. Вже з раннього дитинства доля навчала письменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами, але й гордою не дивлячись ні на що вона продовжувала посміхатися – нехай всі думають що в неї все чудово, хоч це було далеко не так. Ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.