Леся Українка “Contra spem spero!” – читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша
19:43, 14 Грудня 2022

Леся Українка “Contra spem spero!” – читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша


Леся Українка “Contra spem spero!”- читати повністю твір, слухати онлайн аудіо версію, короткий аналіз вірша.

Леся Українка "Contra spem spero!" - читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

Леся Українка “Contra spem spero!” – читати повністю, слухати онлайн, короткий аналіз вірша

* Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

[2 травня 1890 р.]

***

Contra spem spero! — інша редакція вірша, першодрук

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,
Світ застеле суворая мла,
Але дужче заб’ється серденько,
Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 р.]

Аналіз твору

  • Літературний рід: лірика.
  • Жанр: вірш.
  • Напрям: модернізм.
  • Течія: неоромантизм.
  • Система віршування: силабо-тонічна.
  • Віршовий розмір: 3-стопний анапест.
  • Римування: перехресне (абаб).
  • Строфа: катрен (чотиривірш).
  • Провідний мотив, мотиви: заперечення болю, небажання змиритися з обставинами; оптимістичної віри людини у своє поетичне призначення; незламності духу; світоглядної декларації мужньої людини, яка зробила свій вибір, у повноцінне діяльне життя.
  • Тема: роль митця в суспільстві, мистецьке кредо (девіз) поетеси.
  • Ідея: утвердження активної громадянської позиції митця в суспільстві, де народ перебуває в тяжкому стані; заперечення декадансних (песимістичних) настроїв і почуттів.
  • Композиція (зміст): 1 катрен: ліричний герой відганяє думи-хмари, бо тепер весна, і питає себе, як жити — 2 катрен: утверджує бажання жити й боротися — З катрен: стверджує готовність іти важким шляхом — 4 катрен: висловлює упевненість в успішності своїх трудів — 5 катрен: стверджує готовність робити навіть позірно марну справу з переможною піснею на устах — 6 катрен: шукає надію — зірку-провідну, яка б підтримала його у важкій боротьбі — 7 катрен: утверджує свою перемогу над собою: “Буду жити! Геть, думи сумні!”

Художньо-стильові особливості: вірш побудований у формі драматичного монологу, сповненого схвильованих інтонацій, з відчутними елементами “внутрішньо” діалогізованої мови (із запитаннями й відповідями, зі звертаннями, запереченнями й ствердженнями). Цей монолог передає рух емоцій ліричного героя у бунті проти умов, що душать прагнення молодості повноцінно жити й творити. В основі поезії — контрастні образи, песимістичні й оптимістичні. Поезія побудована на антитезах. Традиційна символіка: нічка невидна — символ похмурого життя, суму; зірка провідна — надія, світло, сподівання; весна золота — передчуття оновлення; квітки на морозі — життя наперекір смерті тощо.Застосовано прийом градації, де кожна наступна строфа підсилює попередню. Для поезії характерне обрамлення — остання строфа повторює другу. За допомогою метафори “Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки” свідчить про бажання поетеси прислужитись народові. Назва, що в перекладі з латини означає “без надії сподіваюсь”, — оксиморон.

Рух емоцій ліричної героїні йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя — і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Лірична героїня починає із проголошення бунтарських прагнень. Основний пафос вірша — накреслення дій ліричної героїні в перспективі: як житиме, діятиме, з якими перешкодами і як боротиметься, здійснюючи свої прагнення.

Художні засоби, стилістичні фігури: епітет: хмари осінні; весна золота; молодії літа; думи сумні; барвисті квітки; сльози гіркі; сльози гарячі; кора льодовая міцна; весела весна; гора крута крем’яная; камінь важкий-, вага страшная; пісня весела; темна нічка невидна; зірка провідна ясна владарка темних ночей; оксиморон: Я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись…; символ: кора льодовая міцна; квітки на морозі; камінь важкий; гора крем’яная; весна, осінь; зірка провідна; гіпербола: і несучи вагу ту страшную; не стулю ні на хвильку очей; антитеза: хмари осінні — весна золота; сумний переліг — барвисті квітки; вага страшная — пісня весела; інверсія: хмари осінні; кора льодовая міцна; вага страшная; гора крута крем’яная; пісня весела; анафора: Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сьози гіркі.

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой (героїня) — поет, який переживає миті невпевненості, але врешті знаходить сили для активного життя; міфологічних істот: Сизиф; природи: осінь, весна, квітки, хмари, переліг, гора, камінь, нічка, зірка-, предметів і явищ: думи, сльози, пісня.

Символічні образи: осінь / весна (символи духовного занепаду / відродження); гора крем’яная (символ важкої життєвої дороги, випробувань); камінь (символ важкої місії); Сизиф (прихований символ даремної нібито праці, вічної муки за любов до людини); квітки (символ життя, плоду роботи); вбогий сумний переліг (символ огрому робіт на полі тяжкого реального життя); мороз (символ життєвих випробувань); сльози гіркі (символ страждань і посильного внеску).

Примітки та корисна інформація: Програмова поезія Лесі Українки входить до збірки “На крилах пісень”. В основу вірша покладено міф про сізіфову працю. У такий спосіб Леся Українка висловлює власне життєве кредо: всупереч хворобі й нещастям обов’язково рухатися вперед. Вона вибирає шлях віри, надії, життєвої активності.

Аудіо-версія

Джерела

(Visited 14 times, 1 visits today)

Про автора: Olexandra


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2023 Mova i literatura
Дизайн і підтримка: GoodwinPress.ru