Василь Симоненко “Ти знаєш, що ти — людина…” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша.
Василь Симоненко “Ти знаєш, що ти — людина…” – читати повністю, слухати онлайн, аналіз вірша
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Аналіз вірша
Неповторне і життя, яке дуже швидко минає. Тому не можна відкладати на потім ні добрих справ, ні дружби, ні кохання, ні мрій, ні спілкування з природою. Про це вірш В. Симоненка “Ти знаєш, що ти — людина…”.
У вірші немає барвистих порівнянь та метафор, тут переважає розмовна інтонація, фрази уривчасті. Але при цьому — велика сила та глибина думки, афористичність висловлювання, яка проникає в саме серце читача чи слухача.
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям, течія: шістдесятники.
Віршовий розмір: шестистопний ямб.
Римування: перехресне з паралельним.
Строфа:
Провідний мотив, мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного “я”, народу, влади.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути якомога більше, зробити добрі справи.
Ідея: утвердження думки про неповторність кожної людини; заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.
Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.
Художні засоби:
Повтори:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Риторичні запитання: “Ти знаєш, що ти — людина?”, “Ти знаєш про це чи ні?”
Риторичний оклик: “Гляди ж не проспи!”
Епітети: “люди — добрі, ласкаві й злі”, “усмішка, мука — єдина”.
Проблематика:
- людина і суспільство (призначення людини на землі);
- індивідуальність кожної людини;
- швидкоплинність часу і життя.
Аудіо-версія
Джерела