Максим Рильський - біографія, творчий шлях, твори

Максим Рильський – біографія, творчий шлях, твори.

Максим Рильський – біографія, творчий шлях, твори

Максим Рильський – український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань.

Роки життя: 1895 — 1964. письменник прожив 69 років.

Максим Тадейович Рильський народився 1895 року. Його батько був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Один із предків у 17 столітті був київським міським писарем.

Батько Максима Рильського почув із уст свого діда і записав таке оповідання. Дід був учнем базиліянської школи під час взяття Умані гайдамаками 1768 року. Прив’язаний для розстрілу до стовпа, 14-літній хлопець почав співати “Пречиста Діво, мати руського краю…” Здивований гайдамацький отаман помилував не тільки малого шляхтича, а й усю групу засуджених на смерть поляків і євреїв. Тадей записав і опублікував це дідове оповідання в “Киевской Старине” з приміткою: “для уразумения современности и некоторого предвидения будущего”.

Батько письменника, Тадей Рильський, хоч мав будинок у Києві, постійно жив у селі Романівка, де одружився з простою селянською дівчиною, оставшись на все життя вірний ідеї “прекрасної авантюри своєї молодости”.

Максим народився в Києві 19 березня 1895 року, але ріс у Романівці на Сквирщині. Тут він мав домашню загальну освіту й виховання під рукою батька, що передав синові аристократичну культурну спадщину, почуття власної незалежности і віри в себе, поєднане із скромністю. І хоч батько помер на восьмому році Максимового життя, він забезпечив синові і приватну гімназію в Києві з добрими вчителями, і знання чужих мов та культур, і життя в аристократичних родинах Миколи Лисенка та Олександра Русова.

Навчання, початок дорослого життя

Після закінчення приватної гімназії Науменка Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

Якийсь час проживав у м. Сквирі, де в 1918 році працював у садовому відділі земської управи у Сквирській продовольчій управі (яку очолював Іван Рильський, брат поета) (будинок зберігся). У 1918—1929 роках учителював у селах Сквирського повіту, зокрема й у Романівці.[5] У 1919—1929 поряд з учителюванням у селі, викладав у київській залізничній школі, на «робітничому факультеті» Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Неокласики, арешт

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події й протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи у відвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи в поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», що вийшла в київській газеті «Більшовик» 23 вересня 1923 року, ч. 216.).

Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті 19 березня 1931 року закінчилося арештом органами НКВС, після чого він п’ять місяців просидів у Лук’янівській тюрмі.

Зміни у творчості – радянський період

1932 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) він проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики — Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Микола Зеров — за кілька років були репресовані й знищені радянською владою.

Війна

З приходом Гітлера Рильський було вже 46 років, і під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві. Член ВКП(б) з 1943 року.

Подорож до Франції

Особисто відвідати Францію Максим Рильський зміг у 62-річному віці в рамках конгресу товариства «Франція — Радянський Союз». У складі делегації від СРСР туди поїхав і Максим Рильський.

Подорож Максима Рильського тривала з 24 травня до 10 червня. Письменник відвідав Париж, Версаль, Сен-Клу, Авіньйон, Арль, Тараскон, Марсель, Нім, Камарг, Монпельє.

Цікаві факти

Максим Тадейович вільно володів 13 мовами, міг переклади із 30 мов світу. Переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків, перекладав також повісті, романи, п’єси.
Найбільше перекладав із трьох мов, які знав досконало: російської, польської та французької.
Деякий час викладає стилістику і практику перекладу в Українському інституті лінгвістичної освіти.
Рильський добре грав на піаніно.
Із 1935 до 1942 роки Максим Рильський завідував літературною частиною Київського театру опери та балету.
Рильський видрукував за свого життя 35 книжок поезії, з чого 31 книжка лірики і чотири книжки ліро-епічних поем.

Лірика Рильського

Книжки лірики: “Синя далечінь” (1922), “Крізь бурю й сніг” (1925), “Під осінніми зорями” (друга редакція 1926), “Тринадцята весна” (1926), “Де сходяться дороги” (1929), “Гомін і відгомін” (1929) — це певний хід на вершини майстерства, дозрівання таланту і його власного стилю. Так само поеми “Чумаки” (1924), “Крізь бурю й сніг” (1925), “Сіно” (1927), “Кінь” (1927).

Перше, що вражає в ліриці Рильського, — це багатство її мотивів. До традиційних мотивів української поезії Рильський додав запас мотивів поезії античної і західньоевропейської. Плюс нові мотиви, зроджені українською революцією і відродженням 1917—29 років. Від багатства напруженого життя птиць і звірів і миротворного українського краєвиду — до літературних і філософських ремінісценцій. Від асоціації до їнтуіціїї, від часткового до загального.

Серед ліричних мотивів Рильського зустрічаємо багато взятих із світової літератури та історії.

Рильський дебютував у неоромантичному стилі . Другим його кроком був символізм. Від романтизму і символізму та від української народної пісні взяв Рильський увагу до музикальної основи поезії. Його сонети і октави звучать як пісня.

Терцина, октава, сонет, різні метричні ходи — від гексаметра і ямба до верлібру — все це в Рильського дало нове звучання українському слову і само зазвучало в нашому слові по-новому.

Риси стилю Рильського того часу: зрівноваженість і прозорість форми, чіткий епітет, міцна логічна побудова і строга течія думки, поєднання безпосередності з філігранністю, афористичність.