Пропонуємо вірш Павла Тичини “Гаї шумлять”, що вже став класикою лірики. Рідко кому вдавалося так майстерно передати свої враження, почуття, натхнення за допомогою віршованого слова. Тичині – вдалось, і ось уже скільки поколінь його поезія залишається затребуваною.
Гаї шумлять…
Гаї шумлять –
Я слухаю.
Хмарки біжать –
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде –
Iздалеку.
Думки пряде –
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду –
Зворушений.
Когось все жду –
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай –
Над річкою.
Ген неба край –
Як золото.
Мов золото – поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.
Павло Тичина