Осінні барви, осінні роздуми, осінні предчуття… Жіночий поглад з-під вій на осінь – у ліричному вірші сучасної поетеси.
Осінь
Ой, що ж ти коїш, осінь шалена?
Ще на деревах листячко зелене,
а перша паморозь, бодай і невеличка,
березам помережила спіднички.
Чатуеш на високій своїй вежі
перефарбована у нові барви межі?
Ой, що ж ти коїш, осене зухвала,
куди скарби ти літні заховала?
Пташині співи ти куди поділа?
Чом обриваеш листя порудіе?
Летять у світ легкі павученята –
встигай лиш небокраї одчиняти!
У дні погожі бабиного літа
серця жіночі ніжності відкриті.
І нам з тобою, осене, належить
прожити дні останньої пожежі.
Ой, що ж ти робиш, осене, що коїш?
Мої сліди – стежки твоїх околиць!
Олена Герасименко
Завантажується ...(Visited 21 times, 1 visits today)
