Статті та новини

Дорослий вірш про бабусю

Вірш про бабусю – проникливий і відвертий, як саме життя, яке навіть на схилі літ все ж чогось варте. Написала вірш моя вже майже доросла донька Марійка.

Дорослий вірш про бабусю моєї доньки Марійки

БАБУСЯ

Стоїть бабуся біля хати
і клонить голову до ніг
ніхто, ніхто не може знати,
як тяжко стане на поріг.

Насупила суворі брови
і в хату глиняну пішла.
Сидять на гілці старі сови
й старенька зіронька зійшла.

Піднявся вітер, в шибку звуки
засипав стежку білий сніг,
а про бабусю не згадали внуки,
ніхто приїхати не зміг.

Сидить самотня у хатині
й тримає дідовий портрет.
А сніг на стежці лежить й нині,
на фірточці висить пакет.

Але приїхали сусіди,
і є дитя там золоте
прийде до неї у обіди
і чисте сніг, мітлой мете.

Бабуся вже не сумувала,
Хоч зморшки сіли на чоло,
А по життю допомагало
найбільша сила то добро.

Марія Федченко

 

Ваш комментарий

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Отправляя сообщение, Вы разрешаете сбор и обработку персональных данных. Политика конфиденциальности.